Спілкування в інтеренті

Наприкінці 20-го століття завдяки розвитку комп’ютерних технологій з’явився ще один спосіб спілкування – так зване віртуальне спілкування. Це спілкування з віртуальним співрозмовником у віртуальному просторі за допомогою електронних засобів. Завдяки комп’ютеру людина освоює новітні електронні засоби інформації та навчилися діяти в  умовах відкритої комунікації.

Багато організацій в Інтернеті надають можливість доступу до інтерактивних сервісів,які підтримують «живу» бесіду між мешканцями різних міст,країн або спільнот. Створено програми, які підтримують "живе" спілкування в режимі реального часу. Наприклад, у телеконференції за допомогою електронних засобів спілкування беруть участь великі групи користувачів. Існують і локальні телеконференції, які присвячуються конкретним подіям або чітко визначеній темі. У конференції спілкування відбувається навколо певної теми, тоді як чат, як правило, визначеної теми не має. Спілкування у деяких програмах можна вважати аналогом телефонної розмови. При цьому дві особи, які спілкуються, мають доступ до одного серверу і знаходяться у системі в той самий час. Кожен із співрозмовників має змогу відразу ж бачити все, що набирає на клавіатурі свого комп'ютера його партнер. І хоча вони не бачать і не можуть уявити один одного, але передають свої думки, емоції, обмінюються інформацією й одночасно реагують на неї.

Спілкування в інтернеті має певні особливості,а саме:

1)      спілкування, опосередковане комп'ютером, відбувається анонімно. Коли хто-небудь надсилає  повідомлення  в інтернет, його можуть читати всі і відповідати на нього. Можна приєднатися до чужої розмови, а можна розпочати свою;

2)      втрачають  своє значення невербальні засоби спілкування. Фізична відсутність учасників взаємодії призводить до того, що справжні почуття можуть приховуватися або подаються зовсім не ті, які людина у цей момент відчуває. Тому в Інтернеті легше вести серйозну розмову; можна спілкуватися з тією людиною, яка б при зустрічі могла не сподобатися, скажімо, через зовнішність; люди рідше ображаються. Можна говорити з людьми незалежно від їх віку, статі, статусу тощо. Тобто в інтернеті внаслідок  фізичної відсутності партнерів по комунікації зникає ціла низка бар'єрів, які заважають взаємодії;

3)      спілкуючись в інтернеті, можна створювати  будь-який образ, виглядати ким завгодно, бо немає обмежень, характерних для матеріального світу. Користувачі кажуть: "В інтернеті ніхто не знає, що ви — собака". Анонімність розширює можливості для самої презентації людини, дає змогу створювати іншим яке завгодно уявлення про себе. У цьому конспекті навіть можна говорити про " віртуальну особистість". Вона наділяється іменем, часто псевдонімом, а її реальне "Я" дуже відрізняється від створеної віртуального образу. Крім того, взаємодія тут має свої особливості, а саме: попередню невизначеність, унікальність для кожного роду взаємодію, а також існування тільки протягом  самої взаємодії.

Віртуальне спілкування має свою віртуальну  структуру, свої правила і навіть свої традиції. Тут спілкування відбувається у режимі реального часу, як у разі "живої розмови", але за допомогою клавіатури. Але те, про що говорять двоє людей,можуть бачити і читати десятки інших.

 

Електронна пошта

     Електронна пошта –це популярний сервіс в інтернеті,що робить можливим обмін даними,будь-якого змісту.

 Електронною поштою можна надсилати не лише текстові повідомлення ,але й документи,графіку,аудіо-,відео файли,програми тощо..Після відправленого повідомлення,як правило,у вигляді звичайного тексту,адресат отримує його на свій комп’ютер через деякий період часу,і знайомиться з ним,коли йому буде зручно.

Електронна пошта похожа на звичайну пошту. Звичайний лист складається із конверта,на якому зазначена адреса отримувача і стоять штампи поштових відділень шляху слідування та вмісту – власне листа. Електронний лист складається із заголовків,які містять службову інформацію (про автора листа, отримувача, шлях проходження листа), які служать, умовно кажучи, конвертом, та власне- вміст самого листа. За аналогією зі звичайним листом, відповідним методом можна внести в електронний лист інформацію якого-небудь іншого роду, наприклад, фотографію тощо.. Звичайний лист може не дійти до адресата або дійти з запізненням, — аналогічно і електронний лист. Звичайний лист доволі дешевий, а електронна пошта — найдешевший вид зв'язку. Електронна пошта повторює переваги (простоту, дешевизну, можливість пересилання нетекстової інформації, можливість підписати і зашифрувати лист) та недоліки (негарантований час пересилки, можливість доступу для третіх осіб під час пересилки, неінтерактивність) звичайної пошти. Проте у них є і суттєві відмінності. Вартість пересилки звичайної пошти у значній мірі залежить від того, куди вона повинна бути доставлена, її розміру та типу. У електронної пошти такої залежності або немає, або вона досить невідчутна. Електронний лист можна шифрувати та підписувати надійніше та зручніше, ніж лист на папері — для останнього, власне, взагалі не існує загальноприйнятих засобів шифровки. Швидкість доставки електронних листів набагато вища, ніж паперових, та мінімальний час проходження незрівнянно менший. Загалом в залежності від розміру листа та швидкості каналу зв'язку доставка електронного листа триває в середньому від кількох секунд до кількох хвилин. Щоправда, можуть бути затримки через збої в поштових серверах. Загальний розвиток електронної пошти йшов через розвиток локальної взаємодії користувачів на системах, що розраховані на багато користувачів. Користувачі могли, використовуючи програму mail (або її еквівалент), пересилати один одному повідомлення у межах одного мейнфрейма (великого комп'ютера). Наступним кроком стала можливость переслати повідомлення користувача на інші машини — для цього використовувалася ім'я машини та ім'я користувача на машині. Адреса могла записуватися у вигляді foo!joe (користувач joe на комп'ютері foo).

Функціонування електронної пошти побудовано на принципі клієнт-сервер, стандартному для більшості мережевих сервісів. Для обміну листами з поштовим сервером , потрібна спеціальна програма-клієнт. Існує багато різних програм-клієнтів електронної пошти, які можуть відрізнятися окремими функціями, можливостями та інтерфейсом, в тому числі й такі, що працюють на сервері (в режимі on-line). Проте загальні функції у більшості пакетів однакові. До них можна віднести:

·                    підготовка тексту;

·                    імпорт файлів-додатків;

·                    відправка листа;

·                    перегляд і збереження кореспонденції;

·                    знищення кореспонденції;

·                    підготовка відповіді;

·                    коментування і пересилка інформації;

·                    експорт файлів-додатків.