Спілкування в інтеренті

Наприкінці 20-го століття завдяки розвитку комп’ютерних технологій з’явився ще один спосіб спілкування – так зване віртуальне спілкування. Це спілкування з віртуальним співрозмовником у віртуальному просторі за допомогою електронних засобів. Завдяки комп’ютеру людина освоює новітні електронні засоби інформації та навчилися діяти в  умовах відкритої комунікації.

Багато організацій в Інтернеті надають можливість доступу до інтерактивних сервісів,які підтримують «живу» бесіду між мешканцями різних міст,країн або спільнот. Створено програми, які підтримують "живе" спілкування в режимі реального часу. Наприклад, у телеконференції за допомогою електронних засобів спілкування беруть участь великі групи користувачів. Існують і локальні телеконференції, які присвячуються конкретним подіям або чітко визначеній темі. У конференції спілкування відбувається навколо певної теми, тоді як чат, як правило, визначеної теми не має. Спілкування у деяких програмах можна вважати аналогом телефонної розмови. При цьому дві особи, які спілкуються, мають доступ до одного серверу і знаходяться у системі в той самий час. Кожен із співрозмовників має змогу відразу ж бачити все, що набирає на клавіатурі свого комп'ютера його партнер. І хоча вони не бачать і не можуть уявити один одного, але передають свої думки, емоції, обмінюються інформацією й одночасно реагують на неї.

Спілкування в інтернеті має певні особливості,а саме:

1)      спілкування, опосередковане комп'ютером, відбувається анонімно. Коли хто-небудь надсилає  повідомлення  в інтернет, його можуть читати всі і відповідати на нього. Можна приєднатися до чужої розмови, а можна розпочати свою;

2)      втрачають  своє значення невербальні засоби спілкування. Фізична відсутність учасників взаємодії призводить до того, що справжні почуття можуть приховуватися або подаються зовсім не ті, які людина у цей момент відчуває. Тому в Інтернеті легше вести серйозну розмову; можна спілкуватися з тією людиною, яка б при зустрічі могла не сподобатися, скажімо, через зовнішність; люди рідше ображаються. Можна говорити з людьми незалежно від їх віку, статі, статусу тощо. Тобто в інтернеті внаслідок  фізичної відсутності партнерів по комунікації зникає ціла низка бар'єрів, які заважають взаємодії;

3)      спілкуючись в інтернеті, можна створювати  будь-який образ, виглядати ким завгодно, бо немає обмежень, характерних для матеріального світу. Користувачі кажуть: "В інтернеті ніхто не знає, що ви — собака". Анонімність розширює можливості для самої презентації людини, дає змогу створювати іншим яке завгодно уявлення про себе. У цьому конспекті навіть можна говорити про " віртуальну особистість". Вона наділяється іменем, часто псевдонімом, а її реальне "Я" дуже відрізняється від створеної віртуального образу. Крім того, взаємодія тут має свої особливості, а саме: попередню невизначеність, унікальність для кожного роду взаємодію, а також існування тільки протягом  самої взаємодії.

Віртуальне спілкування має свою віртуальну  структуру, свої правила і навіть свої традиції. Тут спілкування відбувається у режимі реального часу, як у разі "живої розмови", але за допомогою клавіатури. Але те, про що говорять двоє людей,можуть бачити і читати десятки інших.